Романенко Любов Іванівна На зорі, на світанковій

Народилася вона.

Хай співає, хай сміється,

Щоб заклякла грім - війна

(Л.Романенко)

Народилася 08 липня 1941 р. у Запоріжжі, саме у той день, коли перший фашистський літак прилетів бомбити рідне місто.

Л.Романенко співала з раннього дитинства. У 1961 р. стає студенткою диригентсько-хорового відділення Мелітопольського училища культури. Там співає соло, у хорі, вокальному ансамблі.

По закінченні училища разом з чоловіком (теж хормейстером) створюють хоровий колектив медпрацівників в Андріївському БК Бердянського району. З 1967 працює на Вільнянщині. Саме тут організовує жіночий вокальний ансамбль «Вільняночка», котрому вже у 1973 присвоюють почесне звання „Самодіяльний народний вокальний ансамбль”. Для цього ансамблю Л.Романенко створює безліч аранжировок. Цей ансамбль знали в  Україні, двічі колектив побував за кордоном (Польща), несли свою пісню на радість людям більш 35 років.

У 1976 закінчила Харківський державний інститут культури, диригентсько - хорове відділення.

У 1998 повертається у рідне місто Запоріжжя творчо сформованою особистістю: працівник культури вищої кваліфікації, художній керівник провідних вокальних ансамблів, гуртів, вокальний педагог окремих виконавців, відмінник освіти, володарка безлічі нагород за виховання молоді. Пише вірші, з 2000 - пісні, здебільшого для дитячого віку: «Чуєш, Хортиця?”, ”Визнання”, ”Спасибі, Україно”, ”Молитва про Україну”, „Майбутнє України” та ін.

З 2001 стає засновником громадського мистецького центру студії (ГМЦ - С) „Сімейне коло”, в якому об’єднуються самобутні запорізькі митці (композитори, виконавці). З 2002 є засновником та директором міського фестивалю виконавців авторської та популярної естрадної пісні.